Ось і «добігає» до завершення навчальний рік. Це був особливий для всіх нас рік, в якому вчителі, учні і батьки «зіштовхнулися» з новим для себе, раніше не баченим, дистанційним навчанням. Вже про цей процес багато сказано (як позитивного, так і негативного), багато написано, багато почуто…
Одні не задоволені таким навчанням, інші ж, навпаки, радіють можливості вчитися, не виходячи з дому. А я, з власного досвіду, хочу розповісти про наше карантинно-дистанційне навчання за підтримки адміністрації і педагогічного складу Рівненського навчально-реабілітаційного центру «Особлива дитина».
Отже, початок… Вчителі підготовлені, Google Диск створено… Коли вперше зайшли на нашу навчальну платформу – стало лячно (скоріше батькам, ніж дітям). Діти на початку сприймали цей процес, як гру чи якийсь конкурс. А ми, батьки, бралися за голову і не розуміли, як, насамперед, нам з цим усім справитися. Вагалися… З якого предмету почати? Що важливіше для дитини? Як не образити з виконанням завдань того чи іншого вчителя? Завдань було багато, а досвіду – практично ніякого. Але думалося, що то не надовго, і якось вони минуть, цих три тижні карантину. Але… Коли зрозуміли, що все набагато серйозніше, ніж здавалося, опускалися руки. Адже необхідно було поєднувати роботу (не всі батьки під час карантину залишалися вдома), хатні справи і дистанційне навчання. Голова йшла обертом. Але таки настав той момент, коли я взяла себе в руки, відкрила підручники за 7 клас, і з «головою» поринула осягати навчальну програму. Оскільки, щоб щось пояснити своїй дитині – необхідно щось знати і самій. Українська мова і література, зарубіжна література, географія, алгебра й геометрія, фізика і хімія, біологія, історія, англійська мова, а на додачу ще й образотворче мистецтво, трудове навчання, музичне мистецтво… Я була вкотре шокована від шкільної програми.
Тепер я з впевненістю можу сказати, що не зважаючи на всі труднощі, з якими нам довелося стикнутися, ми впоралися. Ми всією сім’єю вирішували математичні завдання, читали літературні твори, вчили вірші, досліджували історію і біологію, робили фізико-хімічні лабораторні досліди, співали, малювали, по-англійськи розмовляли… Було нелегко, інколи від цього всього «їхав дах». Але, з іншої сторони, було цікаво. Адже тепер по іншому засвоюється інформація, ніж колись, і для себе зі шкільної програми я почерпнула багато корисного (все думалося – а чого ж тоді, в шкільні роки, було так важко? все ж таке цікаве, корисне і необхідне).
Я щиро хочу сказати «СПАСИБІ» адміністрації Рівненського НРЦ «Особлива дитина» за прекрасну організацію дистанційного навчання, вчителям – за розуміння, класному керівнику – за підтримку. Ларисі Миколаївні, певно, було найважче, адже вона за кожного з дванадцяти своїх учнів переживала, наче мама.
Низький уклін Вам, педагоги, за Вашу титанічну працю, за Вашу увагу до наших дітей. Міцного здоров’я Вам, терпіння, сонячних посмішок, безхмарного неба і творчого натхнення!
Від імені батьків – Людмила Середа, мама Віталія Середи, учня 7-Б класу