11 травня  у  Рівненському навчально-реабілітаційному центрі «Особлива дитина»  відбулася презентація  історичного інформаційно-дослідницького  проекту «Живуть у пам’яті…»

Метою проекту було формувати в учнів ціннісне ставлення до суспільства і держави, сприяти усвідомленню і засвоєнню історичних та національно-культурних традицій українського народу, розвивати емоційну сферу дітей шляхом узагальнення і спілкування в колективній діяльності,  виховувати  позитивні якості громадянина.

Девізом  даного заходу обрано слова: «Пізнай свій край…себе, свій рід, свій нарід, свою землю – і ти побачиш  свій шлях у життя».

Реалізовуючи завдання проекту, учні 5-8 класів , а також педагоги закладу,  досліджували історії життя своїх рідних, які безпосередньо брали участь у Другій світовій війні.

Цікавою інформацією  про трагічні  сторінки історії своїх родин поділилися цього дня: Віталій Середа (5-Б клас), Олексій Горох (5-Б клас), Кирило Кузьмін (6-Б клас), Арсен Панасюк (8-Б клас). Кожен з них зібрав інформацію про своїх дідусів і бабусь, які брали участь у військових діях з 1941року  по 1945 рік.

Долучилася до проекту  вчитель початкових класів Максимчук Ю.Й..

Юлія Йосипівна розказала історію життя свого дідуся по батьковій лінії Кучевського Петра Петровича, який юнаком  потрапив на війну і повернувся з нагородами живий додому. Одна із нагород, медаль «За відвагу»  знайшла його вже у мирний час.

Кравцова О.В., заступник директора з навчально-виховної роботи, дослідила  історію життя свого тата. Який теж дуже в молодому віці потрапив на війну.  Оксана Василівна показала присутнім світлини  воєнних років, посвідчення про нагороди батька. Вона зібрала цікаву інформацію  історії військового полку, в  якому перебував її тато – Івасюк  Василь Семенович. Батько Оксани Василівни отримав поранення в січні 1945 року, рятуючи командира з палаючого танку. Звільнений в запас на основі Постанови Ради міністрів СРСР 28.01.1950 року. Нагороджений орденом  Слави ІІІ ступеня, медалями: «За відвагу», «За взяття Кенігзберга», «За перемогу над Німеччиною», «За перемогу над Японією», «За звільнення Кореї».

Вчитель історії Григорчук В.А. , керівник проекту, теж дослідив історії життя своїх  рідних. Валерій Анатолійович розказав присутнім про свого прадіда Гджігорчіка Едуарда Антоновича, який  брав участь у бойових діях  в роки Другої світової війни. У 1944 році пропав безвісті. Другий  прадід Лукянчук  Марко Антонович був призваний до лав Збройних Сил СРСР у 1941 році. Брав участь у Тихвінській наступальній операції у 1942 році, де і пропав безвісті.

      З великим інтересом слухали учні виступаючих. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять про тих, хто віддав своє життя за мирне небо над головою своїх дітей.

Прокопчук С.М., заступник директора з НРР, підсумовуючи усе зроблене, звернулася до учнів зі словами: «Людина живе доти, поки живе пам’ять про неї. Пам’ятаймо про наших рідних.  Хай  живуть вони спогадами в наших серцях  такі, як були за життя: веселі, працьовиті, люблячі, зрештою, такі як і ми, прагнучі миру у своїй країні…»

Прокопчук С.М., заступник директора з НРР